Організаційний механізм державного управління освітнім інформаційно-комунікаційним середовищем

Abstract

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання в галузі державного управління щодо науково-теоретичного обґрунтування організаційного механізму формування освітнього інформаційно-комунікаційного середовища в контексті реформування державного управління освітньою галуззю, а також надання пропозицій щодо вдосконалення організаційного механізму державного управління освітнім інформаційно-комунікаційним середовищем та відповідного нормативно-правового забезпечення. Проаналізовано сучасні теоретико-методологічні підходи до вивчення соціальних систем, однією із основних підсистем яких є державне управління. Це дає змогу стверджувати про певні відмінності в підходах до цього як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі. Соціальна система – це складноорганізоване цілісне утворення, упорядковане і повʼязане з сукупністю взаємовизначених звʼязків між його елементами, що характеризується саморозвитком, саморегуляцією, самоуправлінням і самоорганізацією. Виокремлючи функцію самоуправління, доходимо висновку, що соціальні системи обовʼязково утворюють у своєму складі таку підсистему, як управління, яке, своєю чергою, розподіляється на громадське і державне. Процес управління в соціальних системах починається зі зміни умов функціонування або розвитку обʼєкта управління. Така зміна призводить до зміни потреб і мотивів обʼєкта управління. Так виникають нові завдання управління.

In the dissertation research the theoretical generalization and a new solution of a crucial scientific problem in the field of public administration concerning the theoretical and methodological substantiation of the mechanism of formation of the educational information and communication environment in the context of the reform of public administration in education have been presented, as well as the provision of proposals for the improvement of the organizational mechanism of public management of educational information and communication environment and relevant regulatory framework. The theoretical and methodological approaches to the study of social systems have been analyzed, where public administration is one of the main subsystems. This makes it possible to confirm certain differences in approaches to this in both domestic and foreign literature. The social system is a complex compound, organized and connected with a set of mutually determined linkages between its elements, characterized by self-development, self-regulation, self-government and self-organization. Emphasizing the function of self-government, we arrive at the conclusion that social systems necessarily form a subsystem such as management, which, in turn, is divided into public and state. The process of management in social systems begins with a change in the conditions of operation or development of the object of management. Such a change leads to the change in the needs and motives of the control object. Thus, new management tasks emerge.